Таємний код української вишиванки: звідки пішли глибокі вирізи, орнаменти на що вони означають

Традиційна полтавська сорочка "жидівка", яку вдягали жінки, зазвичай виготовлялися із домотканого льону та в таких сорочках, як правило, є глибокий виріз для шиї. Такі сорочки оздоблювали вишивкою манжети, поділ сорочки та її уставки. "Жидівки" були довжиною майже до кісточки біля стопи, та мали запах для більш зручного годування немовляти.

Зазвичай, для полтавських вишиванок використовувалися сині нитки, тобто кольору індиго. Природніми барвниками не можна було досягти такого кольору, але сині нитки можна було придбати на гадяцьких базарах. Такі нитки зазвичай привозили єврейські купці, тому сорочки, вишиті нитками індиго називають "жидівками". Самі сорочки користувалися популярністю в таким селах, як Лисівка, Плішивець, Броварки, Вельбівка, Хитці, Книшівка.

Узори, вишиті на "жидівках", були рослинними та геометричними. На таких сорочках можна помітити комбінації різних технік вишивання: низинка, лиштва, настилування та інші.

Жінки носили "жидівки" у поєднанні з плахтою та зшиваною спідницею. Останню спочатку носили мешканці міста, а потім селяни. Вбрання підперезували тканим поясом-крайкою, який виготовляли з вовняних ниток на ткацькому верстаті.

В якості головного убору, жінки вдягали вінок, під який заплітали одну-дві коси. Аксесуарами слугували дукати, коралі та намисто. Серед полтавців існувало вірування, що чим більше коралів носила дівчина, тим багатшою була її сім'я.

Сьогодні, 6 серпня відмічають день Святих Бориса і Гліба: тут можна прочитати молитву святим мученикам.

А вчора, 5 серпня, православні християни, відмічали день Почаївської ікони.

А у Києві продемонстрували улюблену вишиванку Івана Горчара.