8 серпня 1942 року крізь ворота головного табору Аушвіц в’їхала крита вантажівка. Вона везла спеціальних в’язнів із краківської тюрми Монтелюпіх. Всередині перебували члени Організації українських націоналістів, заарештовані у вересні 1941 року. Серед поневолених пасажирів був в’язень, який в Аушвіці створить підпільну структуру взаємодопомоги.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Про це повідомляє портал "Локальна історія".
Відмова від втечі
Миколу Климишина, керівника Північної похідної групи ОУН (б), заарештували у вересні 1941 року в Макарові під Києвом. Це сталося майже через три місяці після проголошення Акту відновлення держави 30 червня.
За кілька днів до того, як в’язнів мали транспортувати із краківської тюрми Монтелюпіх в Аушвіц, ув’язненим націоналістам "з волі" передали інформацію про підготовку втечі. Вимагалося одного — їхньої згоди тікати. І хоч бажання поневолених були очевидними, Микола Климишин відмовився від пропозиції. Причина — на волі залишалися його дружина Олена, маленький син, решта родини. Він розумів, що у разі втечі всі вони самі стали б в’язнями Монтелюпіху чи Аушвіцу.
Микола з товаришами потрапили в дуже незвичайну тюрму навіть як на їхній чималий досвід підпілля і перебування у камерах-одиночках. Багато в’язнів гинуло в перші дні чи тижні не так від жахливих умов перебування, як через неможливість перелаштуватися на філософію концтабірного життя. Споглядання масової загибелі людей, єдиною провиною яких було власне походження, – деморалізовувало.
Табірна "кар’єра" Миколи Климишина в Аушвіці теж виглядала апогеєм безглуздя.Спочатку він випадково, завдяки знанню німецької і польської мов, став заступником блокового. Потім — разом з усіма — потрапив на важку й небезпечну роботу розбивання і транспортування каміння. Після цього – на привілейовану за мірками концтабору працю під дахом.
Вже наступною "посадою" стала роль табірного прибиральника — заняття не важке, втім позбавлене шансів здобути щось їстівне чи тепле. Звідти працював у картоплярні, де можна було тихцем під’їсти. Після цього пощастило – опинився в “ауфнаменбюро”, у якому реєстрували новоприбулих в’язнів.
"Конкуренція" для Гесса
Поступово Микола разом із друзями почав вибудовувати лінію оборони. У перші ж дні уся компанія націоналістів потрапила на порівняно легку роботу – заклеювати клейкою стрічкою щілини у блоці. Наглядач, якого приставили до в’язнів, не дуже переймався обов’язками, а одного дня взагалі задрімав. Поки він куняв, Микола обережно пішов у розвідку сусідніми бараками. В одному з них знайшов гору взуття. Дібрав черевики свого розміру. Коли повернувся до місця роботи, послав кожного з товаришів поодинці у "взуттєвий" барак. До вечора всі добре взулися.
Головною здобиччю у концтаборі була тверда їжа. Один із "Бандерагрупе" зумів влаштуватися на розвезення хліба по бараках і командах. Робота давала можливість постійно під’їдати. Цей хлібовоз постійно приносив свою порцію Климишину, а вже той ділив її між найбільш виснаженими. Надалі Микола довів свою благочинну діяльність до рівня системи.
Так Данило Чайковський описував передавання вже зорганізованої допомоги:
"До Коваля прийшов доглядач і дав йому пайок хліба: “Передав тобі твій колєга, Мікóлай!” – сказав він. Хвороба виснажила Коваля і його нерви були податливі на жалощі. Він заховався під одіялом, притискаючи хліб до брудних грудей...".
Таким чином Микола Климишин створював конкуренцію адміністрації табору. Всюди, де сягала мережа взаємодопомоги "Бандерагрупе", вона задавала паралельний ритм й альтернативну насаджуваній адміністрацією систему цінностей.
"Зупинися!"
Взаємодопомога не обмежувалася лише "організацією". Інколи доводилося витягати товаришів зі списків на знищення. У цих справах не могло обійтися без контактів в адміністрації табору.
Одного разу Микола Климишин дізнався, що один із "Бандерагрупе" потрапив у список на ліквідацію як хворий на туберкульоз. Брат приреченого знав, що Климишин має доступ до рапортфюрера табору Паліча – у його владі було змінити списки стратенців. Іти до нього з проханням про милість було майже тим самим, що йти на смерть. Попри це Климишин пішов. Пощастило — він застав Паліча в доброму настрої і той, може, просто здивувавшись нахабству в’язня, наказав викреслити Андрія Пасічника зі списку.
Як повідомляв портал Знай.uа, львів'янам показали, як одягалися жінки у 50-их роках XX століття. На фото видно, як жінка одягнена в елегантне пальто зі стильним коміром.
Також Знай.uа писав, львів'ян впустили на галицьке весілля 50 років тому: "Часи важкі, зате почуття справжні"
