Військова медсестра показала жахливі будні війни на Донбасі: "Запах крові стоїть у носі"

У дитинстві Ліана Дубова не мріяла про те аби стати лікарем. І обравши медичний фах, вона втілила в життя не свою, а батькову мрію, але жодного разу не пошкодувала, що стала медиком

Навчання в медичному коледжі, одруження з офіцером, народження старшого сина, укладення контракту на військову службу, служба у медчастині військового підрозділу, потім — у госпіталі. Незабаром — посада старшої медичної сестри одного з відділень ВМКЦ ЦР. Життя Ліани Дубової розгорталося дуже стрімко, передає "mil.gov.ua"

Війна для Ліани Дубової розпочалася із транспортування поранених на спеціалізованому реанімаційно-операційному літаку Ан-26 «Vita». Від перших днів російської агресії медична сестра була у складі бригади, яка надавала медичну допомогу під час авіаевакуації поранених.

"У нас є графік чергування лікарсько-сестринських бригад, які перебувають у постійній готовності до вильоту за пораненими. Ось так я і чергувала. Будь-якої миті міг надійти наказ на виліт. Окрім того, виконувала обов’язки за своєю посадою старшої медсестри. Тож неважливо, коли повернулася з польоту, чи о 3-4-й годині ранку, у якому емоційному стані, о 8-й мала бути на службі та в повному обсязі виконувати свою роботу", - розповіла вона.

Зараз жінка не літає так часто як у 2014 році. Поте кожного разу, коли вона згадує ті події, у жінки навертаються сльози та пробігає мороз по шкірі.

"Дуже важко згадувати кожного пораненого. Я їх всіх порівнювала зі своїми синами. Адже багатьом було стільки років, як моєму старшому", - каже Ліана.

Відсторонитися від тих події Ліані допомагає родина. Чоловік, офіцер, знає, які слова підтримки треба сказати навіть у найважчі моменти.

Безпосередньо в район бойових дій старшина Дубова потрапила минулого року: працювала на посаді анестезистки в реанімації в 59-му мобільному госпіталі в Сєвєродонецьку. Окрім роботи в реанімації, медсестра брала участь і в транспортуванні поранених вертольотом та автотранспортом.

"Було внутрішнє побоювання щодо того, як відреагую на відкриті осколкові поранення. Проте вже коли з таким зіткнулася, зрозуміла, що часу на острахи немає зовсім. Під час надання допомоги ти не думаєш, що боїшся. Ти зосереджений на тому, що треба чітко виконати всі необхідні маніпуляції. Єдине, із чим важко було впоратися, — це стійкий запах крові поранених, який ще довго тримається в носі та в думках", - підсумувала вона.

Нагадаємо, що молодий медик покинув роботу в пологовому будинку і пройшов крізь пекло війни: "життя або смерть".

Як повідомляв портал Знай, воїни ЗСУ миттєво виявили позиції окупантів та вогневі точки.

Також Знай писав, що ВСУ відобразили майстерність протитанкових батальйонів.