Велика війна змусила мільйони українців залишити рідні домівки та шукати новий прихисток. Для Дарини, співзасновниці кав'ярні "Кііт", та Ксенії, власниці "Дзендзика", Львів став не просто тимчасовим притулком — а місцем, де народилися два унікальні бізнеси.
Це історії не про класичне підприємництво, а про те, як крізь аромат кави та свіжої випічки будується власний "дім" посеред нових реалій. Як повідомляє Новий Формат, обидві жінки пройшли непростий шлях від втрати всього до створення успішних закладів.
Від Києва до Варшави — і назад до Львова
До 24 лютого Дарина навчалася в київському університеті, готувалася до захисту диплому та планувала вступ до вишу у Франції. У ніч вторгнення вона до третьої ранку готувала лабораторні роботи, а о п'ятій прокинулася від вибухів. "Взяла лише документи та ноутбук, решту речей залишила в гуртожитку", — згадує дівчина. Вона пішки дісталася до сестри, у квартирі якої вже були вибиті вікна.
Першим потягом Дарина вирушила до Тернополя, а згодом опинилася у Варшаві — фактично без речей і без зв'язку з родиною. Волонтерила на кордоні, поки не отримала дзвінок від Сергія, майбутнього співзасновника "Кііт". Він запропонував приїхати до Львова. За два дні Дарина вже була в Україні — планувала залишитися на два тижні, але залишилася назавжди.
Бердянськ — село — Львів: шлях Ксенії
Ксенія до війни мала власне антикафе в Бердянську, організовувала фестивалі та тренінги. Ранок 24 лютого розпочався для неї з вибухів: "Чоловік пішов на заправку і на власні очі побачив, як пролетіла ракета". Родина спершу вирушила в село неподалік, сподіваючись "перечекати", але ситуація лише погіршувалася. Згодом вони переїхали до Львова — спочатку в готель, потім у квартиру в центрі міста.
"Кііт": кав'ярня, названа на честь втраченого улюбленця
Ідея кав'ярні "Кііт" виникла завдяки кулінарному YouTube-каналу Сергія, який умів готувати з базових продуктів. Його друг Іван до війни працював баристою в Бучі, але їхню кав'ярню повністю зруйнували під час окупації. Вибравшись на захід України, хлопці знайшли крихітне віконечко на вулиці Руській у Львові й запросили Дарину приєднатися.
Назва закладу — це присвята Містеру Коту, улюбленцю Сергія, який злякався вибухів і втік під час окупації Ворзеля. "Назва "Кііт" звучить так, ніби ти кличеш свого кота. Деякий час ми мали надію, що завдяки популярності кав'ярні хтось знайде нас і поверне його додому, але, на жаль, цього не сталося", — розповідає Дарина.
Сергій відповідає за "солону" частину меню — фірмові галети й пироги з бразильським свіжомеленим перцем. Дарина, за фахом програмістка, перенесла системне мислення в кондитерську справу: "Я написала власну програму для розрахунку оплат, що значно спрощує бухгалтерію. Коли навчаю барист, це схоже на лекції — пояснюю алгоритми, як у програмуванні". У "Кііті" принципово відмовилися від штучних сиропів — для гарбузового лате власноруч запікають справжній гарбуз.
"Дзендзик": бердянський острів посеред Львова
Для Ксенії переїзд став поштовхом до реалізації давньої мрії. "Дзендзик" — це острів біля рідного Бердянська, тому назва виникла природно: "Це наш маленький острів Бердянська посеред Львова". Атмосфера закладу будувалася навколо спілкування — для Ксенії справжній "смак дому" це не конкретна страва, а процес, коли можна пити каву й обговорювати проєкти з друзями.
У меню з'явився особливий літній напій — "Полуничний пірс", названий на честь унікальної бердянської полуниці, що росте на суміші глини й піску. Серед хітів також кава з гранатовим соком, "Пінакокава" (лимонад Піна Колада з еспресо) та майже десять видів матчі. Головним викликом стали блекаути: спочатку команда гріла чай у термосах, але згодом завдяки гранту від "Карітас" та донатам друзів кав'ярня придбала генератор.
Бізнес, що вийшов за межі підприємництва
Обидва заклади швидко переросли у благодійні майданчики. У "Дзендзику" запровадили практику "підвішеної кави" для військових, проводять майстер-класи, а сама кав'ярня стала продовженням онлайн-проєкту Ксенії "Ми Бердянськ" — спільноти для підтримки земляків. "Кііт" своєю чергою став місцем, де львів'яни й гості міста знаходять не лише якісну каву, а й відчуття справжнього дому.
Раніше портал Знай повідомляв, продав житло — без ваучера: нові правила для переселенців та виплати до 95 000 грн.
Також наш портал інформував, бронювання добиває бізнес: агросектору бракує 30% кадрів, ресторани залишили без броні.
Більше деталей читай у матеріалі: 70 га біля аеропорту "Львів" віддали під забудову: 50 000 м² житла без каналізації.
