Українець пішов на війну заради коханого, геї теж носять форму: "У Щасті ми були щасливі"

Юрист Василь Давиденко служив у ЗСУ, пізніше перейшов до одного з добровольчих батальйонів, що ввійшов до складу Національної гвардії. З ним він поїхав на фронт, у Луганську область, у липні 2014-го та прослужив до середини 2015 року, передає "ВВС УКраїна".

Згодом військового звільнили зі служби за станом здоров'я. Чоловік отримав контузію, у результаті чого Василю дали третю групу інвалідності. За словами чоловіка, головним мотивом піти воювати для нього було кохання. Він запевняє, що це почуття змінило його як людину та спонукало переглянути власні цінності.

Коханий хлопець Арсен, з невеликого села на Західній Україні, служив в армії. Вони познайомилися в лютому 2014 року, коли країна переживала кульмінацію Євромайдану.

"З Арсеном ми списалися у ВКонтакті. Не пам'ятаю навіть, хто перший написав. Він мав їхати в свою військову частину з Одеси через Львів. Поїзд стояв півгодини вночі на вокзалі. Арсен запропонував зустрітися. Я пішов на той потяг. Ми поговорили - й він лишився. Зранку поїхав. Я сам себе не впізнавав. Це було платонічне кохання. Ми на телефоні сиділи по кілька годин, у соцмережах вели тонни переписки", - згадує він.

Уже незабаром Арсена відправили служити в АТО. Через це Василь вирішив теж піти на війну. У липні 2014-го він поїхав на фронт до Арсена, його частина стояла в місті Щастя.

"У Щасті ми були щасливі. Коли зрозумів, що нічого не можу вдіяти, щоб врятувати коханого від війни, я пішов до батальйону оперативного призначення", - пригадує чоловік.

Василь розповів, що за у січні 2015 року його коханий Арсен загинув під Луганськом. Ця новина стала справжнім потрясінням для чоловіка.

"Того дня, коли я отримав повідомлення про загибель, я дотерпів до вечора, потім включив музику й почав плакати. Я так плакав, що аж захлинався. Там не можна було кричати - за 800 метрів від нас стояли сепаратисти. Я плакав у самого себе. Сказав своїм побратимам, що сталося. Потім були тяжкі обстріли - і це якось притупилося", - згадує він.

Ветеран Василь Давиденко вважає, що в Україні все ще важко приймати таких людей, як він через "совкове мислення". При цьому він зазначив, що у будь-якій армії у світі служать геї й ні для кого це все не є проблемою.

"Я бачу, як багато є військових-геїв на різних сайтах. Хай таких чоловіків на батальйон чи дивізію буде кілька, але вони не можуть сказати правди про себе, ходять один навколо одного. Одразу думка: "А якщо дізнаються? А якщо зацькують?" А там і до дезертирства не далеко", - говорить чоловік.

Чоловік зізнається, що наважився розкрити всю правду про себе лише для того аби відношення до геїв стало кращим. Адже він такий який він є, і в цьому немає нічого поганого.

"Я просто заявив, що я такий. Все. Я з того почав: я гей. У когось є питання? Ставте - буду відповідати. Мені набридло ховатися від самого себе. Коли людина стає собою, до неї не можна приліпити жодну стигму", - підсумував він.

Раніше повідомляли, путінські снайпери важко поранили захисника України.

Як повідомляв Знай.uа, хоробрий воїн ЗСУ осідлав 46-тонного монстра.

Знай.uа писав, 90-річна українка врятувала життя воїнам, пораненим під Іловайськом: "Зараз підлатаю".