Українська амазонка пішла на фронт, щоб захистити п'ятьох дітей і Батьківщину: "Душа боліла..."

Людмила Козуб із села Плоске Носівського району зізнається, що пішла воювати через любов до своїх п’ятьох дітей, восьми онуків та країни.

З 2014-го жінка воювала в батальйоні «Айдар», потім займалася пошуком та ексгумацію на полях боїв останків захисників України. За це нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, також удостоєна високого звання «Мати-героїня».

Ще до Революції Гідності жінка мала звичайне життя: домашні клопоти, виховання дітей і онуків, робота в школі та на столичному квітковому ринку. Коли почалася Революція Гідності вона почала їздити на Майдан. Допомагала пораненим, збирала гуманітарну допомогу. А вже у червні 2014-го і сама ступила на луганську землю як доброволець «Айдару», до складу якого увійшло багато активістів самооборони Майдану, передає "АрміяInform".

"Понад усе на світі я люблю своїх дітей. Та мене і досі звинувачують у тому, що лишила їх і поїхала на війну. Казали, що таких, як я, треба саджати за ґрати. Але найменша донька Даніела, коли її запитували: «Де мама?», дала найкращу відповідь за нас обох: «Мама на війні для того, щоб війна не прийшла до нас». Коли вона йшла до першого класу, мене не було поруч. Та якби знову постало питання йти в АТО чи ні, я б не роздумуючи пішла, — каже Людмила.

На війну Людмила Михайлівна збиралася, не маючи ні копійки в кишені. На військову форму та всі підручні засоби скинулися подружки з роботи. Жінка зізнається звичайно було страшно їхати на війну, але через бажання захистити країну та допомогти побратимам вона не відчувала страху.

"Спочатку, як приїхала, хапалася за все, чим могла допомогти. Потім взялася за постачання необхідного для бійців — від води, шкарпеток, камуфляжу до продуктів. Завжди була там, де найбільше чекали допомоги, за що отримала позивний «Тереза». Тоді, у червні 2014, пам’ятаєте, яка ситуація була? Заїжджали на найвіддаленіші позиції. Снаряди «Градів» свистіли над головою не раз, але в нас не влучали. Навіть невіруючі казали, що мене Бог береже", — каже пані Людмила.

Жінка розуміла як важливо рідним поховати загиблого сина, батька, брата. Тому взяла на себе психологічно найважче — вивозити їх з поля бою і доправити додому.

"В якийсь момент у мене щезли сльози. Душа боліла, що гинуть найсміливіші, найдобріші, ще зовсім молоді, а сліз не було. Потім мені сказали, то від постійного стресу. До мене приходили за розрадою, як до матері, і хлопці, і дівчата — і зовсім молоді, і старші вдвічі воїни. Добре слово на війні потрібне не менше, аніж зброя", — переконана Людмила.

Через це у 2017 році вона стала однією з перших жінок — військових капеланів. Закінчила магістратуру Національного університету імені Шевченка та отримала диплом психолога.

На війні Людмила зустріла коханого, з яким поєднала свою долю у шлюбі кілька років тому. Коли Людмила та Ігор повінчалися, у їхній родини з’явилося шестеро дітей та вісім онуків на двох. І хоча більшість їхніх дітей уже нині дорослі, мають власні сім’ї, моменти, коли всі вони збираються під одним дахом на свята та вихідні — найщасливіші.

Нагадаємо, Володимир Зеленський передав державний літак і вертоліт бійцям ЗСУ: "Для підвищення ефективності". Глава держави підписав відповідний указ

Як повідомляв портал "Знай.ua", Володимир Зеленський два дні підтримував воїнів на Донбасі: "нас ніхто не переможе".

Також "Знай.ua" писав, на Донбасі окупанти вдарили по мирних жителях, тисячі людей залишилися без води.