Вся Україна була вражена трагедією лікаря-акушера із Вінниці Дмитра Боцюри, який під час пандемії втратив кохану дружину – Тетяну Боцюру. Його дружина теж була медиком, вона працювала маніпуляційною медсестрою Вінницького обласного перинатального центру.
Коли 43-річну Тетяну вразив коронавірус, то жінка опинилася у вкрай тяжкому стані й буквально "згоріла" за кілька днів. Її легені були в такому стані, що медики давали лише один відсоток на життя. Тепер Дмитро Боцюра без коханої дружини виховує двох синочків, передає "33 Канал".
"Ми покохали один одного і поєднали свої долі. Знаєте, не було жодного дня, коли б я не казав, що кохаю свою дружину, ці двадцять років були наче медовий місяць для кожного з нас. Ми жили у повній гармонії, щасті, отримували насолоду від життя. Але жорстока та підступна хвороба все обламала, все знищила…
Від початку епідемії коронавірусу ми обоє з дружиною були на передовій. Були жінки, в яких хоч і були негативні тести, але вони були носіями. Від початку пандемії ми прийняли 1500 пологів, і кожна жінка пройшла через Танині руки, тому що, згідно зі своїми обов’язками, вона набирала кров, вводила ліки. Ми береглись, старались всіма силами мінімізувати контакти, дотримуватись всіх правил безпеки. Навіть коли були певні труднощі, ми за свої кошти купували собі захисні маски, рукавиці, миючі засоби. Адже розуміли, що хвороба підступна, ми боялись її, та, на жаль, вона не минула нас", - каже чоловік.
Коли Таня захворіла подружжя одразу ж звернулося до медиків, але хвороба протікала дуже блискавично. Вже на третій день лікарі не давали жодних шансів жінці.
"Це так боляче і страшно. Я як лікар розумів, що шансів мало, бо мова йшла про стовідсоткове ураження легень. Мені показували знімки, на яких не було вже живої тканини. Тетяна весь час була у масці під високим потоком кисню, вона могла лише писати. За кілька днів до своєї смерті Танюша написала: «Діма, ти мене втрачаєш. Роби все можливе та надможливе».
І я робив – шукав, кричав, плакав, підключав всіх, кого міг. Із ліками допомагали лікарня, держава, друзі, меценати. За час хвороби я бачив Таню лише через віконце. Бачив, як їй важко, як вона бореться – серце кров’ю обливалось… Лікарі давали лише 1 % життя, але тоді кохана буде інвалідом і постійно на дихальному апараті. Я готовий був купити цей апарат і бути постійно поряд, щоб тільки вона жила… Я за той процент би все віддав… Я просив пересадити свої легені дружині, щоби її врятувати. Хотів везти її до Німеччини, готовий був на все… А день, коли я дізнався, що моєї Танюші більше нема – найчорніший… ", - каже чоловік.
Фото: "33 Канал"
Після смерті жінки її сини Максим та Юрій подорослішали за хвилини, каже Дмитро. Зараз з хлопчиками працюють психологи аби вони могли простіше пережити смерть мами. Після смерті дружини лікар хотів перейти у ковідну бригаду, однак зрештою зрозумів, що більше користі як медик принесе все-таки немовлятам та їхнім батькам. Проте у рідних стінах йому було важко працювати і він пішов з обласної лікарні.
"Я пішов з лікарні Пирогова, бо працювати у тих умовах, в яких працював раніше, не було можливості. Тому що в цьому відділенні сталась трагедія, яку я пам’ятатиму все життя. Працювати в умовах, де кожна палата, операційна, кімната нагадуватиме про мою дружину… це було нестерпно важко", - зізнається чоловік.
