Капітан 72-бригади Олександр Портяненко, командир роти снайперів потрапив під слідством і підписку про невиїзд через те, що у 2014 році вивів своїх людей з оточення через територію РФ.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро це повідомляє інформацій портал "lb.ua".
Військовий зізнається, що вони мали на меті лише пройти вздовж кордону і вийти з глухого кута. Адже з одного боку у них були бойовики, а з іншого — російський кордон. 28-річний капітан Портяненко зголосився поговорити з російськими прикордонниками на випадок, якщо раптом військові, проходячи вздовж кордону, випадково його перетнуть. На російському кордоні його затримали, але врятувати українських солдатів таки дозволили.
Після цього майже 500 осіб через кордон з РФ вийшла з оточення. Хоча жоден із них не виявився дезертиром і всі повернулися в Україну на Олександра чекала кримінальна справа — ухилення від військової служби та умисне знищення військового майна.
"Ми трималися майже місяць. Критичним перебування в оточенні було два останні тижні, - без сухопутнього і практично без повітряного сполучення. Впродовж цього часу двічі літаком нам скинули п'ять пакунків — снаряди, які нам не підходили, і трохи сухпайків. Нас годували обіцянками: протримайтеся тиждень, три доби, потім — мінімум 12 годин, максимум — 24. Навіть після такої обіцянки ми ще тиждень трималися", - каже військовий.
Чоловік каже, що останній тиждень військовим доводилося їсти лише раз на добу пісну юшку, яку зварили на польовій кухні з чого було. Згодом прийшло розпорядження командира батальйону і командира бригади, щоб військові підготували вихід і виходили.
"Ніхто не сказав, куди виходити. Не було жодних розвідувальних даних. Навколо всі дороги, вузли, з'єднання, мости, переправи — заміновані. По факту у нас було три варіанти, як діяти. Перше — стояти на місці і відгризатися до останнього. Друге — йти на прорив. Альтернативним був третій варіант — проходження підрозділів вздовж державного кордону. Однак, нам потрібна була домовленість з російськими прикордонниками", - каже він.
Олександр Портяненко викликався йти парламентером на розмову з прикордонниками. Так, чоловік та ще кілька солдат на території Росії перебували понад добу. Згодом їх привезли до українського пропускного пункту на мікроавтобусі в супроводі поліції та віддали прикордонникам документи, акти передачі.
"Зрозумійте правильно. Для вищих чинів ми — бойові офіцери, солдати, - лише цифри. А я своїх хлопців знаю індивідуально. Між перестрілками ми постійно спілкувалися. Я знаю їх як людей, а не як цифри. Для мене кожний солдат — це життя, яке маю зберегти як командир. Намагався прикласти всі зусилля для порятунку хлопців, щоб вони повернулися до сімей. Я не шкодую про таке рішення. Ситуація була безвихідна", - зізнається військовий.
Чоловік каже, що найважче було за два тижні до переходу, адже у них були поранені солдати й ніяк було доправити їх у медичні заклади.
"Важко було й в останні дні, коли хлопці питали, що буде далі. А я не знав, що їм відповісти. Щось обіцяти? Це означає збрехати. Обнадіювати? Я вже сам був без надії. Сказав, що треба ще простояти, а далі буде видно. Не треба бути людиною, готовою померти за державу, а людиною, готовою вижити заради неї” - каже Олександр Портяненко.
Раніше повідомляли, дніпровські військові взялися за гітари і звернулися до братів по зброї: "Разом захищаємо країну".
Як повідомляв Знай.uа, українські захисники виконали відому щедрівку до Різдва: "Не відчуваємо війни".
Знай.uа писав, амазонка із Закарпаття кинула двох дітей заради "броника" і автомата: "Хто, якщо не ми?".
