Дуже часто Ірина Заславець із телеекранів закликає допомогти тим українцям, які борються зі складними хворобами або потребують трансплантації органів. Її благодійні сюжети допомогли врятувати не одне людське життя й зібрати мільйони гривень.

Читайте Знай в Google News!

Та ще декілька років тому вона була на місці своїх героїв – вела боротьбу із лімфомою Ходжкіна. На разі жінка присвячує весь свій час допомозі своїм героям, передає "Радіо Свобода".

Фото: Радіо Свобода


Близько семи років тому Ірина Заславець дізналася, що у неї рак. Жінка згадує, як зверталася до волонтерів аби зібрати гроші на лікування.

"Я завжди відповідаю, що якщо людину неможливо врятувати, то з цим дійсно треба змиритись. Але коли в Туреччині чи в Білорусі трансплантація доступна, то прикро помирати тільки через те, що ти живеш в Україні і від порятунку тебе відділяє державний кордон", - каже жінка.

Жінка зізнається, що безсумнівно після почутого діагнозу було страшно. Їй хотілося сховатись кудись, бо навіть страшно було поглянути рідним в очі, через те, що там відчай.

"Я думаю, що людині, яка бореться з раком, боляче, але не так важко морально, як людям, які поряд. Близькі не відчувають твого фізичного болю, але моральний біль точно не менший. Хочеш за людину життя віддати, а не вийде, ніяк не допоможеш", - говорить Ірина Заславець.

Згодом жінка почала лікування, терапія у неї проходила легко. Вже після двох курсів їй сказали, що 70% ракових клітин пішло.

"Контрольну діагностику мені проводили в Москві, бо в Києві на той момент не було апаратури. Там мені кажуть, що 70% пухлин пішло, а ще після двох курсів хіміотерапії цих клітин не стало взагалі – кілька хімій, і я буду здорова. А я кажу: «Це як? Мені українська лікарка сказала, що «хімій» уже не треба, тільки променева терапія». І справді, в Україні мені сказали, що хіміотерапія мені вже непотрібна", - каже вона.

Її тодішній хлопець домовився з військовим шпиталем на Печерську, щоб вона пройшла опромінення – всього було 70 сеансів. Але протягом цього часу лімфовузли знову почали збільшуватись. Жінка жила в постійній напрузі та стресі й з часом з хлопцем вони розсталися.

"Вийшовши з останнього сеансу, я вже розуміла, що рак повернувся. Чую від лікарів: «Ой… рецидив… Ще й такий ранній – це дуже погано». Але як так? Вони ж казали, що шансів повно, що я добре реагую на лікування", - каже вона.


Зрештою Ірині Заславець сказали, що потрібна трансплантація кісткового мозку. Її батьки продали деякі речі, і вони поїхали до Німеччини. Там лікарі сказали, що апаратом, яким українку опромінювали, лімфоми опромінювати категорично заборонено – він тільки погіршує стан.

Популярні новини зараз

Дізналася про весілля Мурата? Ані Лорак з розбитим серцем звернулася до колишнього чоловіка

Володимир Зеленський вперше показав величезного домашнього улюбленця: "Хтось тренується, а хтось відпочиває"

Українцям додадуть ще одну пенсію за станом здоров'я: юрист пояснив, хто увійшов до пільгової категорії

Учасниця "Холостяка" пройшла у Фінал "Міс Україна-2021": не" Зайка", і не Анна Богдан

Показати ще

Фото: Радіо Свобода



" Мій німецький лікар професор Мюлер самостійно брав у мене аналізи, водив мене на УЗД. Він навіть, коли брав кров, міг водити мені голкою по руці, якось погладити мені зап’ястя, щоб я не боялась. Він робив це з такою турботою й любов’ю, зовсім не так, як українські лікарі", - згадує жінка.

Момент трансплантації

Жінка зізнається, що трансплантація збоку виглядає як переливання крові. Тільки датчиків купу понаносили, щоб пульс міряти і ще різні показники. Сам процес тривав близько 10 хвилин – нічого особливого

"Відчуття не передати – то руки німіють, то кидає в жар-холод, то з’являється відчуття, наче в тебе буквально дух перехоплює й дихати не можеш. Це такі муки були!

От пам’ятаю, що отой розчин, в якому мої стовбурові клітини тримали, жахливо тхнув часником. І від того, що новий кістковий мозок розходився організмом, цей запах перетворився ще й на присмак у роті, мене протягом всієї процедури вивертало від нудоти", - говорить вона.

Згодом її імунітет дуже ослабився, найменша інфекція могла вбити українку. У неї почали падати показники аналізів. І фізично вона не могла їсти, тому харчування вливали через катетер.

Життя після трансплантації

"Правду говорять, що найтяжче лікувати голову. Я боюся. Досі боюся. А те, як я боялася тоді, взагалі тяжко описати. Таке відчуття, наче все просто здавлюється всередині, страх паралізує.

Навіть зараз, якщо десь мені шию потягнуло або голова запаморочилась, я одразу біжу в якусь приватну клініку. Завжди прошу собі зробити комп’ютерну томографію без направлення. Часто в клініках не розуміють, навіщо мені це просто так. У мене немає бажання навіть пояснювати, тому кажу: «Я хочу вам дати 7 тисяч гривень, проведіть обстеження»", - підсумувала вона.

Обов’язково підпишись на наш канал у Viber, аби не пропустити найцікавіше

Нагадавши, Знай писав, що у Львові не вистачає місць у лікарнях для заражених коронавірусом. у зв'язку з цим було прийнято рішення збільшити кількість відділень, які приймають таких хворих на лікування.

Також Знай повідомляв, що у Тернополі рятують дитину, яка перекинула на себе каструлю з окропом. Дитина з опіками 1-2 стадії знаходиться в лікарні. Сім'я малюка не може дозволити собі придбати ліки.

Нещодавно Знай передавав, що нещодавно в Україні з'явилася на світ дівчинка, у якої був діагностований рідкісний синдром Ноя-Ласкавої, при якому шкіра швидко лущиться і облазить. Дитині необхідний особливий догляд, який обходиться в 40 тисяч гривень на місяць.