Впродовж російсько-української війни в багатьох сюжетах можна бачити, якими важливими для українських бійців є їхні «молодші друзі» на фронті. Коти чи собаки завжди були вірними помічниками воякам.
Історія «молодших друзів» в УПА є цікавою й маловідомою сторінкою. У переважній більшості документів українського підпілля собаки згадуються скоріше не як друзі, а як перешкода та небезпека для повстанців, передає ТСН.
Влітку 1944-го для консолідації усіх сил та представлення визвольного руху на міжнародній арені українське підпілля сформувало найвищий представницький керівний орган, по суті, парламент — Українську головну визвольну раду (УГВР).
Її Великий збір, Президія і Президент мали функції найвищої законодавчої влади, Генеральний секретаріат — виконавчої влади, а Генеральний суд — судової. До складу УГВР увійшли представники ОУН і УПА, а також різних політичних середовищ та діячі церкви. Тоді війська УПА підпорядкувалися УГВР.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Власне, сам установчий збір УГВР відбувався 11-15 липня 1944-го у лісництві між селами Сприня (Самбірський район) та Недільна (Старосамбірський район) на Львівщині під охороною відділів УПА, зокрема сотні «Льви».
Повстанцям цієї сотні напередодні вдалося провести успішну акцію проти німецького відділу, яка забезпечила їх новими одностроями та зброєю, а також, як видно на фотографії, двома собаками.
Однак іншим, майже «зірковим» псом, судячи за кількістю фотографій в УПА, був «Сталін». Про нього й буде розповідь.
«Сталін» із «Чорного лісу»
Топонім «Чорний ліс» є доволі поширеним в Україні. Проте у нашому випадку мова йтиметься про територіально-структурну одиницю УПА – тактичний відтинок «Чорний Ліс», що входив до складу Воєнної округи «Говерля». Тут українські повстанці вели запеклі бої як із німецькими, так і з радянськими окупантами.
Пес «Сталін» із радянської партизанки перейшов до УПА, став улюбленим псом командира «Гамалії» та, мабуть, найбільш впізнаваним собакою на світлинах УПА.
Пес-зв'язковий «Лабусь»
На жаль, фото героя цієї розповіді не збереглося, але опис його зовнішнього вигляду дозволяє припустити, що він був дещо схожим на «Сталіна».
Пошуковці із «Локальної історії» записали цікавий спогад Ганни Думич із села Малий Полюхів Перемишлянського району Львівської області про цього пса-зв'язкового:
«Був в нас собака Лабусь. То він, якщо йому треба було перенести штафетки [підпільна переписка – В.Б.], переносив до Подусова. Він такий кудлатий був, то йому в тую шерсть там закручували маленьку листівку паперу. І на шпильку прищіпали, і зверху тою шерстю другою пригладжували…
Так: «Лабусь, до Подусова йди!», дали йому поїсти і він пішов через ліс до Подусова. Там прийшов на ту хату, де штаб таємний розміщався, там знали, де він має мати ту листівку. Відкривали, читали і писали наступну. Дали йому поїсти знов: «Йди до Полюхова!»
І він через ліс приходить до сестри. Вона йому знов то відкривала і читала. І вже дівчата зв'язковими не були, а був Лабусь. Ніхто не знав, що Лабусь такий партизан…
Навіть собака, ви розумієте, мав ненависть до тих москалів. Вони як зайшли до хати, а він як рвонув на них, то ми перестрашилися, бо думали, що його застрілять… І потім того Лабуся таки москалі застрілили. В селі застрілили».
Раніше портал Знай.uа писав про те, що
Також портал Знай.uа писав, що Тепер собаки можуть виконувати накази дистанційно
Також портал Знай.uа писав, що
