У вівторок, 22 липня, Львів проведе в останню путь чотирьох захисників України — Андрія Литвина, Богдана Лапонога, Олексія Коршикова та Романа Шалапського. Кожен із них віддав життя за незалежність держави на різних ділянках фронту.
Прощання з героями розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Опісля, об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87.
Андрій Литвин: батько трьох дітей, який пішов добровольцем
Андрій Литвин народився 10 січня 1992 року. Навчався у школі «Дивосвіт» та ліцеї «Сихівський». Здобув професію водія-автослюсаря в Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу.
У мирному житті працював водієм на підприємствах Львова. Рідні згадують його як доброго, справедливого, життєрадісного чоловіка, який завжди підтримував близьких. Андрій любив риболовлю, активний відпочинок і був душею компанії.
У 2024 році добровільно став на захист України. Служив у 67-й окремій механізованій бригаді. Загинув 18 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання. У нього залишилися дружина, донька, син і батьки.
Богдан Лапоног: турботливий батько та відданий воїн
Богдан Лапоног народився 21 квітня 1996 року. Закінчив львівську школу №85, після чого здобув фах у Львівському професійному коледжі інформаційних технологій та підприємництва. Працював електрогазозварником на підприємстві «Електронмаш».
Близькі згадують Богдана як щирого, доброго та чуйного чоловіка, який завжди був поруч із рідними. Він захоплювався футболом, риболовлею, активно проводив час із сім'єю. Найбільше любив свою доньку — заради неї жив і боровся.
У 2025 році Богдан став до лав ЗСУ. Служив у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді. Загинув 22 листопада 2025 року. Без нього залишилися дружина, донька, мама та брат.
Олексій Коршиков: ветеран АТО, який знову став на захист
Олексій Коршиков народився 15 грудня 1978 року. Навчався в Дублянській школі, а згодом — у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу. У мирному житті понад 16 років пропрацював водієм.
Олексій був ветераном АТО — ще до повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях на Донбасі. Колеги згадують його як працьовитого, відповідального чоловіка, який завжди підтримував інших.
Після повномасштабного вторгнення знову став на захист країни. Служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Загинув 5 квітня 2025 року. У нього залишилися дружина, син, донька та мама.
Роман Шалапський: багатодітний батько, який захищав майбутнє своїх дітей
Роман Шалапський народився 7 грудня 1988 року. Закінчив школу №60 у Львові, потім — Львівське професійне училище харчових технологій. Працював на кондитерській фабриці «Світоч».
Рідні та друзі згадують Романа як неймовірно добру, щиру людину, яка завжди мала добре слово для кожного. Він обожнював своїх дітей і мріяв про мирне життя. Був турботливим чоловіком, люблячим батьком і відданим другом.
У 2024 році добровільно приєднався до Збройних сил. Служив у 33-му окремому інженерному батальйоні. Загинув 16 липня 2026 року — лише кілька днів тому. У нього залишилися дружина, троє синів, донька та мама.
Як повідомляє WestNews, похорон відбудеться на полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища.
Раніше портал Знай повідомляв, львів прощається з Харкевичем, Слепокурою та Пирчем: історії трьох героїв, яких поховають на Личакові.
